Ринок відновлюваної енергетики України до та після війни.

Зелений шлях України до енергонезалежності та інвестиційне поле для іноземних партнерів.

Відновлювальна енергетика активно розвивалась в Україні після 2014 року – на кінець першого півріччя загальна потужність об’єктів ВДЕ, які працювали за “зеленим тарифом”, становила 1419 МВт, а вже за підсумками 2019 року встановлена потужність таких об’єктів сягнула рівня у 4658 МВт. У довоєнний 2021 рік введено в експлуатацію ще 731 МВт потужностей промислових ВДЕ на “зеленому” тарифі. Тож загальна потужність цих об’єктів станом на кінець року досягла 9656 МВт (включно з домашніми СЕС, або 8 450,8 МВт без них). На 2022 рік держава також мала амбітні плани щодо реформування та розвитку “зеленої” енергетики. Однак все змінила війна. Щоправда, щастя з нещастям на одних санях їздять.

Згідно з дослідженням енергетичного ринку, проведеним агентством Pershe Agency, можна сміливо зробити висновок, що відновлювана енергетика має стати однією з основ післявоєнної відбудови України та подальшого підвищення енергетичної незалежності країни. Під час війни Україна зберігала свої плани «зеленого переходу» та залишалася привабливою гаванню для іноземних інвестицій.  Під час війни Україна зберегла свої плани щодо “зеленого” переходу й залишилась привабливою гаванню для інвестування з боку іноземних партнерів.

За інформацією Міністерства енергетики України, держава у найближчі десятиліття розвиватиме атомну і “зелену” енергетику, при цьому вугілля втратить попит вже до 2040 року. Очікується, що частка відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі досягне 25% у 2032 році та подвоїться до 2050 року. До 2032 року Україна планує також побудувати два нових атомних блоки та запустити пілотні проєкти малих модульних реакторів.

Рекорди мирних часів

У 2019 році Україна увійшла у ТОП-10 країн світу за темпами розвитку відновлюваної енергетики, а у 2020 році — у ТОП-5 європейських країн за темпами розвитку сонячної. У тому ж 2019 році, у рейтингу Climatescope від Bloomberg NEF, Україна отримала 8 місце (піднявшись з 63-го) серед 104 країн світу за інвестиційною привабливістю країни саме в контексті розвитку низьковуглецевих джерел енергії й будівництва “зеленої” економіки. У 2021 році, Україна була на 48 місці серед 136 країн світу в цьому рейтингу.

З 2019 року інвестиції у нові проєкти відновлюваної енергетики в Україні є стабільно вищими за проєкти на викопному паливі. За останні 10 років провідні міжнародні та українські ВДЕ інвестори залучили в економіку понад $12 млрд прямих іноземних інвестицій, а частка іноземних інвесторів у встановленій потужності ВДЕ на кінець 2021 року сягнула понад 35%. Це означає, що український сектор ВДЕ є доволі конкурентним та відкритим. До переліку найбільших міжнародних кредиторів та інвесторів в сектор увійшли: ЄБРР, Чорноморський банк торгівлі та розвитку, Американська міжнародна фінансова корпорація розвитку (DFC), Федеральний банк землі Баварія BayernLB, Інвестиційний фонд для країн, що розвиваються (IFU), Північна екологічна фінансова корпорація (NEFCO) та багато інших. А це означає, що інвесторами є представники таких країн як Китай, США, Великобританія, Німеччина, Нідерланди, Швеція, Данія, Норвегія, Франція, Люксембург, Бельгія, Іспанія, Канада, Туреччина.

ВДЕ і війна

Ще станом на серпень 2022 року в Україні, за оцінками експертів, від війни постраждало 30–40% “зелених” електростанцій у південних та південно-східних областях, де зосереджено найбільше потужностей ВДЕ та точаться активні бойові дії, або близько 1 120–1 500 МВт встановленої потужності. За пів року війни генерація енергії вітру та сонця скоротилась у понад двічі проти довоєнного рівня. Це сталося як внаслідок руйнувань, так і задля запобігання пошкодженню електроустаткування. Крім того, посилились й проблеми, пов’язані з руйнуванням попиту і високою негнучкістю генерації. А це означає, що Україна потребує відновлення зруйнованих станцій ВДЕ, вдосконалення системи та нарощення потужностей. А для цього їй знадобляться значні інвестиції.

Варто також зазначити, що в березні 2022 року енергосистеми України та Молдови повністю синхронізувались з енергомережею континентальної Європи ENTSO-E. А це відкриває нове вікно можливостей для “зеленої” генерації. Українська електроенергія, а особливо вироблена з ВДЕ, стала дуже корисною для європейського споживача. Адже її дешевий імпорт дозволяє знизити рахунки у їхніх платіжках. Натомість українські компанії у перспективі можуть заробляти до €9,5 млрд прибутку на рік, якщо потужність з’єднання з сусідніми Угорщиною, Польщею, Румунією та Словаччиною збільшиться до 2,5 ГВт.

Ще одне позитивне рішення воєнних часів – закон щодо розвитку систем накопичення енергії, який передбачає запуск масштабного будівництва систем накопичення і зберігання енергії в Україні, які вкрай важливі для такої негнучкої енергосистеми як українська. І тут також бачимо вікно для інвестицій.

Стимули для українців

На сьогодні, наша держава намагається максимально стимулювати розвиток альтернативної енергетики в Україні, в тому числі її виробництво населенням:

Планується запуск системи NetBilling – на заміну “зеленого тарифу”. Навіщо? Все просто. Війна в країні на жаль не дає змогу державі, повністю виконувати свої обов’язки за виплатами €0,68/кВт, але, щоб залишити мотивацію населення до попиту на зелену енергетику – держава створює можливість обмінювати надлишково вироблену електроенергію на кВт, які споживач зможе використати у наступний період. Поки що відповідний проєкт закону про Net Metering “завис” на стадії публічного обговорення. Підвищення тарифів на електроенергію. З одного боку, це вимушений крок, з іншого – це стимулює в тому числі домогосподарства переходити на альтернативне забезпечення своїх потреб. А відтак активніше розвиватиметься ринок домашніх СЕС.

Зелені відносини з міжнародними партнерами

На глобальному рівні Україна задля поширення “зеленої” енергетики намагається постійно залучати інвестиції з європейських країн та бере участь у спільних проєктах разом з Великобританією, Іспанією, Німеччиною та іншими державами.

Особливо активна співпраця – з Німеччиною. Нещодавно міністр енергетики України Герман Галущенко та його німецький колега Роберт Габек підписали у Києві спільну Заяву про наміри, яка розширює напрямки Німецько-Українського енергетичного партнерства з акцентом на “зелене” відновлення та відбудову енергетики України. Також Габек пообіцяв, що його країна виділить €1 млн на проєкти “зеленого” відновлення України.

Цікавиться українським “зеленим” енергосектором і Фінляндія. Наприкінці минулого року відбулась зустріч у Міністерстві енергетики України з представниками фінської енергетичної компанії ENERSENSE, яка спеціалізується на енергетичних сервісах з нульовим рівнем викидів і підтримує перехід на відновлювані джерела енергії. Сторони обговорили залучення інвестицій для відновлення та модернізації української енергосистеми, в тому числі у ВДЕ. “Україна має значний потенціал розвитку відновлюваної енергетики – сонячної, вітрової, а також малої гідрогенерації. Реалізація цього потенціалу стимулюватиме потребу у спорудженні накопичувачів енергії для балансування пікових навантажень, що також стане інвестиційно привабливим напрямком для бізнесу. Крім того, будівництво нової генерації потребуватиме розвитку та модернізації електромереж”, зауважив заступник міністра цифрової трансформації Фарід Сафаров.  Представники ENERSENSE підтвердили свою зацікавленість у співпраці.

Про тісну подальшу співпрацю з Україною в енергетичному секторі, в тому числі ВДЕ, заявляли влітку минулого року й в Американській торговельній палаті.

Якщо вдатись до ретроспективи, то з 2015 до 2020 року з 11 найбільших сонячних станцій в Україні щонайменше 8 виникли завдяки китайським інвестиціям. В українську сонячну енергетику вклалися іспанська компанія Acciona Energia (€53,7 млн на побудову електростанції під Києвом), норвезька Scatec Solar (€24,5 млн на побудову електростанції під Черкасами), французько-українська Main Group Ukraine (€90 млн на побудову електростанції у Дніпрі) та інші. На початку 2019 року французька компанія Total-Eren заявила про вихід на український ринок вітрової електроенергії. Вона займалась будівництвом вітрової електростанції “Сиваш” разом з норвезькою компанією NBT. Загальний бюджет проєкту — понад €350 млн, за яких €150 млн надавав ЄБРР.

У період після 2014 року і до війни були також іноземні інвестиції й у біо- та гідроенергетику. У 2020 році в “зелену” енергетику інвестовано €1,24 млрд. В тому числі €46 млн – у проєкти з енергоефективності через програму “теплих кредитів” та енергосервіс. Ще €1,2 млрд вкладено у 1,6 ГВт нових потужностей, що генерують електроенергію з відновлюваних джерел.

Згаданий набір проєктів якнайкраще демонструє масштаб та кількість іноземних гравців на українському ринку зеленої енергетики. До речі, в Україні працює ресурс, який акумулює інформацію про проєкти у сферах відновлювальної енергетики та енергоефективності, — UAmap. Він дає можливість детально ознайомитись з кожним з них.

Калейдоскоп можливостей

План відновлення України до 2032 року, презентований в липні 2022 року на міжнародній конференції донорів в Лугано, передбачає в тому числі будівництво 5-7 ГВт нових сонячних та вітроелектростанцій для розширення експортної спроможності України, 30+ ГВт об’єктів з ВДЕ для виробництва відновлюваного водню та 3,5 ГВт гідроелектростанцій та насосних гідроелектростанцій. Додатково, протягом наступних 10 років Планом передбачено введення в експлуатацію 1,5-2 ГВт пікових потужностей, 0,7-1 ГВт акумуляторів та 15 ГВт електролізних потужностей.

Обсяг майбутніх інвестицій у національну програму “Енергетична незалежність та зелений курс” оцінюється у $130 млрд.

При цьому, наприклад, сектор вітроенергетики має ще більший потенціал. У профільній асоціації стверджують, що він може додати до наявної встановленої потужності ще щонайменше 7 ГВт нових ВЕС до 2030 року. Це пояснюється тим, що до війни 4 ГВт нових вітроенергетичних проєктів вже отримали дозволи на будівництво і більшість з них планували ввести в експлуатацію до 2024-2026 років. Крім того, середня одинична потужність вітрових турбін, пропонованих до експлуатації на нових ВЕС, починаючи з 2021 року, становить 6 МВт і вище. Широченний потенціал має й сектор біоенергетики та заміщення природного газу біомасою і твердим біопаливом. Щодо сонячної генерації, то передбачається, що активно розвиватиметься насамперед сектор малої сонячної генерації – домашніх СЕС. План відновлення до 2032 року передбачає й розвиток ринку відновлюваного водню. Він синхронізується з раніше встановленими у водневій стратегії планами – до 2030 року в Україні мають встановити 10 ГВт потужностей для виробництва відновлюваного водню, 75% якого може експортуватись до зацікавлених країн Європи, перш за все Німеччини.

Енергонезалежність України та Європи

Війна змістила цінність відновлюваних джерел енергії з більш кліматичної на безпекову та економічну. Адже альтернативна енергетика дасть можливість Україні не лише отримати незалежність від зовнішніх умов та обставин, а ще й дозволить продавати електроенергію до Європи та мати додаткове джерело наповнення державного бюджету та ВВП країни. Особливо з огляду на те, що вартість електроенергії у ЄС значно вища, ніж в Україні. Крім того, це ідеальний сектор для залучення іноземних інвестицій, особливо з Європи, яка й сама прагне позбутися залежності від викопного палива, а особливо походженням з недружньої Росії.