На початку травня 2025 року перший віцепрем’єр-міністр – міністр економіки Юлія Свириденко від імені України підписала історичну угоду зі Сполученими Штатами Америки про заснування інвестиційного фонду відбудови. Цей документ пройшов кілька етапів підготовки та витримав чимало дискусій. Його зміст широко обговорювався у численних українських та закордонних медіа, тож ми вирішили поспілкуватись з головою Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Олегом Бондаренком щодо того, як мінеральна угода вплине на розвиток економіки України, які має ризики та що потрібно зробити нашій державі аби це партнерство стало успішним.
Навіщо США угода про надра з Україною?
– У поточних геополітичних умовах ця угода є політичним кроком з нашого боку. Це підтвердження того, що Сполучені Штати є для нас найважливішим партнером у демократичному світі. Водночас для США Україна – це країна, що розвивається, попри війну, та має великий потенціал вже зараз та після настання миру. Саме тому Сполучені Штати й уклали таку ексклюзивну угоду, якої не існує з жодною іншою державою. Крім того, США є абсолютно прагматичною країною й хочуть позбутися імпортної залежності насамперед від Китаю. Відтак, Штати шукають таких постачальників сировини, які б замістили ці постачання. І, звісно, США прагнуть працювати з цивілізованими країнами, з країнами Європи, до яких, безумовно, належить і Україна.
– Одними з найбільш розвіданих в нашій країні є родовища титану. Титан використовується в аерокосмічній, автомобільній, медичній (імпланти, протезування, косметика), оборонній галузях, а також у виробництві побутової, комп’ютерної та мобільної техніки. І оскільки станом на зараз, в Сполучених Штатах ці напрямки дуже активізувалися, то, безумовно, такі види корисних копалин як титан, літій, графіт, рідкоземельні метали, уран – це те, чого потребує економіка Сполучених Штатів.
Які економічні перспективи відкриває угода для України?
– Безумовно, угода – це величезний поштовх для розвитку нашої промисловості в цілому. Ми не будемо зупинятися лише на видобуванні корисних копалин. Наша ціль – це видобування корисних копалин з подальшим їх збагаченням та переробленням, а відтак – створення ланцюжків постачання критичної сировини на зовнішні ринки. Ми розуміємо, що це питання не тільки залучення інвестицій, але й сполученості нашої економіки з економікою інших країн. І перш за все, звісно, це економіка Сполучених Штатів Америки.
– Наразі, давати якісь оцінки щодо впливу угоди на ВВП України, на інвестклімат та інші макроекономічні показники – зарано. Якою мірою угода допоможе створити нові механізми для видобування та перероблення копалин, для залучення іноземних інвестицій в цю та суміжні галузі, який дасть поштовх для розвитку супутніх виробничих секторів, для спроможності залучати кваліфіковані кадри до цих напрямків, для розвитку територій та, відповідно, як вплине на розвиток економіки в цілому, можна буде побачити лише тоді, коли угода запрацює.
– А для того, щоб вона працювала, ми маємо оцінити її не лише як договір між двома країнами, а як інструмент, завдяки якому ми можемо розвиватися. Відповідно, йдеться про прогнозування на багато років наперед. І в цьому прогнозуванні, звісно, треба враховувати всі позитивні чинники та можливі ризики.
Які ризики реалізації угоди, зокрема, екологічні?
– Маємо пам’ятати, що ми йдемо до Європейського Союзу. Так, угоди ми можемо укладати з усіма, але рухаємось до європейських правил, в тому числі екологічних. ЄС неодноразово наголошував на тому, що питання виконання нами екологічних нормативів, питання залучення інвестицій для розвитку циркулярної економіки, для забезпечення повторного використання відходів тощо, є умовою для нашого вступу до Європейського Союзу.
– У нашому законодавстві вже є чинні європейські механізми запобігання надмірному впливу тих чи інших секторів промисловості, в тому числі видобувної, на довкілля. Нещодавно у нас також з’явився такий інструмент як інтегрований двокіллєвий дозвіл, який дає можливість бізнесу, з одного боку, отримувати дозвіл на викиди, скиди тощо, а з іншого – вимагає переналаштування бізнес-процесів або створення нових об’єктів лише за найкращими доступними технологіями та методами Європейського Союзу. Безумовно, законодавство ще необхідно буде допрацьовувати. Ми маємо створити таку нормативно-правову базу, яка повністю узгоджуватиме можливість видобування корисних копалин та залучення великих інвестицій з усіма тими обмеженнями, які на нас накладаються нашими внутрішніми нормативами та законодавством, узгодженим з ЄС. Тож попереду ще багато роботи.
Які є перешкоди для імплементації угоди та що робити із так званими сплячими ліцензіями?
– Одразу висловлюсь щодо проблематики сплячих ліцензій, яка, на мій особистий погляд, дещо перебільшена. Чому? Тому що сплячі ліцензії стосуються переважно родовищ нафти й газу. Безумовно, вуглеводні, є складником цієї угоди, але все ж таки міжнародні інвестори зацікавлені насамперед у видобуванні тих корисних копалин, які підлягають подальшій обробці, збагаченню та виробництву готової продукції. Тому, я думаю, що нам, швидше за, все варто дивитися не в сторону проблематики сплячих ліцензій, а в сторону проблематики врегулювання нашого законодавства.
– Наприклад, зараз у нас є проблема з тим, що бізнес спочатку отримує на аукціоні або в угоді про розподіл продукції право на видобування корисних копалин, й лише потім, відповідно до нашого законодавства, йде отримувати висновок про оцінку впливу на довкілля. Відтак, бізнес, купуючи ліцензію, не знає до кінця, чи отримає він можливість видобувати копалини на цих територіях. Це також і європейська практика, тож ми вже почали перемовини з ЄС для того, щоб розробити механізм попереднього отримання висновку, ще до виставлення ліцензії на аукціон, щоб бізнес не ходив навмання й не витрачав даремно кошти та час. У нас також є величезне питання щодо видобування корисних копалин на тих землях, що вже мають власників. Загалом питань чимало. Я коротко окреслив лише ті, що стосуються безпосередньо початку видобутку корисних копалин. А ще є питання інфраструктурні, питання забезпеченості електроенергією процесів видобування та перероблення копалин, адже це дуже енергомістка галузь.
Як Україні забезпечити ефективність виконання угоди?
– Угода сама себе виконувати не буде. Вона успішно працюватиме лише тоді, коли наш ринок надрокористування, наше законодавство буде повністю підготовлено до впровадження і реалізації великих проєктів. Сама ж угода для нас може стати поштовхом, щоб, по-перше, опрацьовувати та оцифровувати геологічну інформацію, створювати нові можливості для залучення компаній, які можуть проводити геологічну розвідку на найвищому рівні. Адже це питання перебуває у стані, що був на середину минулого століття. Зрештою, це допоможе нам врегулювати всі ті спірні питання, які існують зараз для надрокористувачів: земельні питання, питання вирубки лісів на місці знаходження корисних копалин, питання оцінки впливу на довкілля тощо.
– Також, я б радив зробити додатковий due diligence нашого законодавства в частині можливостей виконання цієї угоди. Безумовно, ми й зараз вже маємо доволі багато інструментів, які дозволяють інвесторам заходити на ринки й використовувати ті чи інші можливості. Наше законодавство у частині допуску інвесторів до надрокористування вже доволі змінилося, воно прозоре й дає інвесторам певні довгострокові гарантії. Ми розвиваємо такі механізми як концесія, приватно-публічне партнерство. Також в нашій країні ще з 2022 року діє механізм державної підтримки проєктів зі значними інвестиціями. Але постає питання: чи все це релевантне тим великим проєктам, які будуть відбуватися в рамках угоди зі США? Тому, ми закликаємо і DFC, і наших партнерів, і потенційних інвесторів об’єднатися в частині опрацювання всіх особливостей нашого законодавства, взаємодії з державною владою, і знайти ті механізми, які були б найбільш доступними для залучення інвестицій і для роботи інвесторів на нашому ринку. Одночасно з цим, звісно, ми маємо продовжувати реформування в інших сферах, таких як верховенство закону, захист інвестицій в судах, в правоохоронних органах тощо.
Як економічна співпраця зі США забезпечить безпекові гарантії для України?
– Перша гарантія нам вже була надана. Уклавши цю угоду, ми дали зрозуміти всім, і насамперед країні-агресору, що у нас є надійний партнер, з яким ми готові у короткі терміни укладати такі складні угоди навіть у настільки важкий час. Це сигнал, який дає нам упевненість, що ми й надалі отримуватимемо підтримку, зокрема в рамках угоди. Адже за умовами договору, США можуть нам надавати нам як кошти, так і зброю, так і будь-яке устаткування, що нам знадобиться для того, аби вистояти.
– Якщо ми говоримо про довгострокову перспективу і можливість залучення інвестицій у видобування корисних копалин, то жоден інвестор не заходить у цю галузь, якщо він не впевнений, що в країні, де здійснюється видобуток, політична та воєнна кон’юнктура є достатньо сприятливою для захищеності інвестицій. Тому я переконаний, що щойно до нас у рамках цього договору зайде перший інвестор зі США (а, як відомо, у корисні копалини інвестують здебільшого великі суб’єкти, що мають велике лобі, в тому числі в країнах походження), то у Сполучених Штатах, в Конгресі, в Сенаті, в адміністрації Білого дому з’являться нові лобісти, що вимагатимуть від усіх інституцій США надавати Україні більше допомоги, більше зброї, більше політичної підтримки. Це абсолютно взаємопов’язані речі, і я впевнений, що лише так це може працювати.
Що переважає в угоді: економіка чи політика?
– Безумовно, у короткостроковій перспективі (рік, два, п’ять років) – це угода політична. Але варто розглянути її у довгостроковій перспективі. Тому що тільки довгострокова перспектива допомагає нам створити нові сектори економіки. А ми зараз говоримо саме про нові сектори, й не лише в частині видобування корисних копалин, а ще і в контексті створення ланцюгів постачання напівготової та готової продукції за кордон. Отже, в довгостроковій перспективі – це, безумовно, економічна угода. Це угода, що буде створювати зовсім нову країну. Країну з розвиненою економікою, з новими секторами промисловості, які доповнюватимуть ті галузі, що є в інших країнах. Безумовно, економіка всього світу зараз не тільки розвивається, вона і трансформується. Ми знаємо, що певні галузі, які були раніше надприбутковими, зараз відходять на другий план. Натомість на перший план виходять більш технологічні галузі.
– Ця угода про те, щоб підтримати нашу країну і взаємодію нашої країни з іншими державами в економічному секторі. Менш за все, мені хотілося б, щоб в рамках цієї угоди у нас здійснювалося надмірне використання надр через викачування газу і нафти. Понад усе мені хотілося б, щоб якщо ми вже йдемо в бік розвитку видобування корисних копалин, щоб цей видобуток відбувався відповідно до екологічних стандартів. Ми маємо бути відповідальними перед прийдешніми поколіннями. Саме тому видобування корисних копалин має узгоджуватись із захистом довкілля. Ну і звісно, я сподіваюся, що завдяки цій угоді через 10 років ми вже побачимо, що на території країни створилися нові підприємства, які дають великі поштовх не тільки видобувному сектору, але й сектору перероблювання. І це буде поштовхом для розвитку різних секторів економіки та соціального життя нашої країни.