Вадим Мельник має великий досвід у сфері економічної безпеки, працюючи в різних державних установах, включаючи Державну фіскальну службу та створюючи Бюро економічної безпеки (БЕБ). Діяльність БЕБ супроводжується постійною критикою та підготовкою до так званого «перезавантаження» органу після прийнятого Верховною Радою закону. У звʼязку з цим, а також враховуючи існуючу ситуацію й виклики в економіці, безпеці та необхідності реформування існуючої правоохоронної системи ми вирішили поспілкуватись з паном Мельником, який погодився на ексклюзивне інтервʼю для UBN.news.
Питання та відповіді.
- Які головні виклики Ви вбачали при запуску Бюро економічної безпеки і як вони вплинули на ефективність його роботи й чому, на Вашу думку, не вийшло побудувати роботу новоствореного органу, який ще й постійно піддається жорсткій критиці?
Головним викликом став законодавчо встановлений дедлайн у 3 місяці на запуск БЕБ. Мені було потрібно максимально оперативно створити абсолютно новий правоохоронний орган, який би спирався саме на аналітичну складову, у дуже короткий термін. Сумніви у можливості запуску органа у такий короткий термін лунала звідусіль. Таких жорстких умов не було ні в кого, але мені та команді вдалось це зробити не дивлячись на усі складнощі. При цьому, ми не допустили порушень під час кадрових процедур: набрання перших працівників, які стали фундаментом новоствореного БЕБ.
Окрім того, серед викликів також можна назвати відсутність достатнього фінансування та ресурсів: наприклад, у бюджетній статті «на розвиток служби» було закладено нуль, не було часу на якісну підготовку кадрів, вплив старих корупційних структур, складність інтеграції нових підходів у стару систему, недостатня кількість часу (в інших органів, таких як НАБУ, було для цього 1,5 роки, а у ДБР – 3,5 роки і при цьому вони створювались не в час повномасштабного вторгнення та не мали проблем у забезпеченні).
Всі ці фактори призвели до того, що БЕБ не встиг запрацювати на повну потужність та повністю реалізувати свої завдання й виправдати очікування. Хоча зараз ми можемо спостерігати певні результати, але Ви маєте розуміти, що ці результати є завдяки тим діям і рішенням, які були прийняті ще на початку роботи органу. Бо тільки зараз БЕБ виходить на більш системний рівень роботи.
Повертаючись до питання «чому не вийшло?», то я б не став саме таким чином формулювати питання. Так, можна говорити про відсутність належної автономності від впливу старих структур, труднощі з кадровим складом, недостатнє впровадження нових технологій та аналітичних інструментів. Але не можна говорити, що саме «не вийшло» створити орган, адже він був запущений у надзвичайно короткі терміни та в умовах повномасштабного вторгнення. Було розуміння, що орган точно буде під наглядом громадськості і є великий ризик репутаційних втрат та критики.
Але я досі переконаний, що такий орган як БЕБ потрібен країні і саме тому прийняв рішення взяти на себе відповідальність запустити його не зважаючи на особисті ризики, аби з часом він викристалізувався саме в ту структуру, з тим функціоналом, за яким він і задумувався — аналітичний орган, що веде боротьбу з причинами (схемами), а не наслідками (окремими підприємствами, бізнесом).
Адже аналітична діяльність – це не тільки пошук порушень і проступків, а насамперед пошук проблем та прогалин, на основі яких можуть виникати злочини й, відповідно, превенція: інформувати органи влади про виявлені «лазівки» або пропонувати зміни до законодавства. Однак, якщо Ви спитаєте чи потрібно зараз перезавантажити БЕБ? То я відповім ствердно так! Так, якщо це наблизить його чи, якщо хочете, викристалізує у ту аналітичну структуру, про яку я сказав раніше та нарешті розблокує його роботу й надасть відповідне забезпечення для стійкої роботи.
- Які Ви бачите основні загрози економічній безпеці України на даний момент та як Ви оцінюєте нинішній стан боротьби з корупцією в Україні? Що необхідно зробити для підвищення ефективності антикорупційних заходів?
Як би банально це не звучало, але головною загрозою продовжує залишатись корупція, яка пустила метастази на всіх рівнях. Також серед основних загроз можна виокремити тіньову економіку, зловживання на державних закупівлях, слабкість судової системи, тощо.
Не можна говорити, що зрушень у боротьбі немає. За останній час ми бачили багато новин про виявлення зловживань та затримання посадовців абсолютно різних рівнів. На жаль, суспільство, на мою думку, не завжди правильно сприймає такі новини. Адже ці затримання говорять не про поширення корупції, а саме про посилення боротьби з нею. Однак, не дивлячись на те, що боротьба триває, все одно, на мою думку, необхідні більш рішучі дії та системні реформи, які боролись би з причинами, а не наслідками. Бо спіймавши, вибачте, фунта, який є лише ланкою корупційного ланцюжка, ми не зламаємо схему, яка працює роками.
Яким чином? Через запровадження прозорих процедур, посилення незалежності антикорупційних органів (в т.ч. за рахунок більшої участі та нагляді нашими західними партнерами), активне використання новітніх технологій для моніторингу та контролю. Щодо останнього, то чим більше в нас буде цифровізовано та автоматизовано процесів, тим менше буде можливостей для маніпуляцій. Погляньте хоча б на приклад «Дії» : велику кількість довідок, які доводилось чекати тижнями і пришвидшити можна було тільки за «подяку» чиновнику, тепер можна отримати у кілька кліків без зайвої бюрократії. Так, це приклад нищення «побутової корупції», але таким же чином це може зламати й більш серйозні схеми.
Також через максимальну активізацію громадянського суспільства та формування у нього волі до дій та змін, адже якщо тисячі громадян будуть цікавитись та стежити за діяльністю того чи іншого органу, то від них просто не сховаєш можливі зловживання чи шкідливі наміри. Але найважливіше, це скоординована, системна та спільна діяльність правоохоронних органів під координацією Офісу Генпрокурора. Для цього, як варіант, відповідальним за станом організації роботи правохоронних органів, які ведуть бортьбу з економічними злочинами, визначити одного із заступників генпрокурора (відповідно, і в обласних прокуратурах) й таким чином до повного укомплектування БЕБ, який має бути єдиним «економічним» органом, буде функціювати єдиний центр процесуального керівництва органами, що ведуть боротьбу з економічними злочинами.
Усунемо дублювання дій різних правоохоронних органів, покращиться координація по розслідуванню економічних злочинів, підвищиться відповідальність органів прокуратури (в даний час вона розпорошена, так як розслідування економічних злочинів у підвідомстві різних гілок органів прокуратури). І таким чином послабиться тиск на бізнес. Це не панацея, але не пливти за течією, а впроваджувати ефективні заходи такі як ризик-орієнтований підхід, удосконалення процедур збору та оцінки доказів, перехід від традиційних, застрілих і неефективних моделей роботи правоохоронних органів до побудованих на сучасних іноваційних методиках.
2.1. Напрошується уточнююче питання: чому Ви не робили цього під час своєї роботи у БЕБ?
Я Вам з усією відповідальністю повідомлю та відкрию «великий секрет» : робилось. Багато з цих ініціатив були розпочаті, але потребували більше часу та підтримки з боку інших органів державної влади. Скажу також відверто, деякі заходи були блоковані через опір старих структур.
Але загалом я разом з однодумцями будував орган акцентуючи саме на розвитку аналітичної складової. Більше того, на зустрічах з бізнесом я завжди наголошував на розробці певних критеріїв «ризиковості», за якими б аналітики працювали саме над виявленням причини схем та їх організаторів. Це дозволило б не витрачати час на непотрібні обшуки у білого бізнесу, а зосередити свою увагу на схемщиках, тємщіках та фіктарях.
У той же час, поки ми будували аналітичну складову, були проблеми у матеріально-технічній базі та фінансуванні, про що я говорив раніше. Щоб Ви розуміли, у аналітичного органу не було навіть власного серверу і його неможливо було придбати, бо кошти на орган на ці цілі просто не виділяли. Окрім того, коли ми підключались до реєстрів та баз даних інших органів, наприклад податкової або митниці, то відчували постійне затягування, в деяких випадках і опір, але все одно ми це зробили.
Тому ми почали роботу над усіма можливими заходами і не дивлячись на супротив змогли запустити орган. На жаль, просто не вистачило часу для повноцінного розгортання і запуску усіх механізмів.
2.2. Чи були, скажімо, труднощі під час роботи? Наприклад, якісь обмеження чи труднощі у підборі кадрів, або, можливо, тиск «згори»?
Сказати Вам відверто? Найважче під час роботи було – НЕРОЗУМІННЯ. Нерозуміння того, як саме має працювати аналітичний орган з правоохоронною функцією. Підкреслюю, саме аналітичний. Щоб зрозуміти рівень «нерозуміння» достатньо подивитись, які КРІ поставили органу у профільному Комітеті Верховної Ради. Якщо коротко, то там: підозри, підозри, підозри… і лише один пункт про аналітичну діяльність. Але я не хотів і не збирався малювати гарну картинку для когось і виконувати «план» по підозрах, бо це дорога в нікуди і такі дії є лише витрачанням ресурсу на обшуки та заважання роботі білого бізнесу.
Я вже Вам говорив і вимушений повторитись: потрібно боротись в першу чергу з причиною – злочинною схемою, а але тоді з наслідком – субʼєктами господарювання, які користуються такою схемою. Невідворотність покарання забезпечувати, але до осіб, які створили незаконні схеми та забезпечили їх функціонування, в тому числі і корупційне прикриття їх незаконної діяльності. Тобто створити умови, при яких неможливе існування злочинних схем.
Окрім того, від мене вимагали якоїсь статистики по кримінальних справах і вироках вже через декілька місяців після запуску органу, але кожна адекватна людина зрозуміє, що це навіть фізично неможливо через процедурні та процесуальні моменти. І чомусь ніхто не помічав прямих результатів. Наприклад, коли ми максимально швидко заарештували російські та білоруські вагони та передали їх до АРМА з подальшою експлуатацією Укрзалізницею і це за рік дало більше мільярда надходжень до держбюджету! І таких прикладів було дуже багато, бо ми намагались робити усе аби збільшити надходження в умовах війни, а не малювати гарну статистику і тримати майно заарештованим і паралізованим.
Тому головні труднощі це нерозуміння та небажання діяти.
Окрім того, звісно, були складнощі з підбором компетентних кадрів через обмеженість ринку праці та вимоги до нових спеціалістів. Та навіть укомплектувати орган через відсутність фінансування було неможливо, він був сформований лише на 20% від потреби. Ми навіть почали перемовини з провідними вищими навчальними закладами про запровадження проходження практики студентів випускних курсів у БЕБ та побудови спеціального тренінгово центру, для формування нового кадрового потенціалу та фахівців, але, на жаль, не вистачило часу.
- Які ключові уроки Ви винесли зі свого досвіду керівництва БЕБ і як би Ви застосували ці знання в майбутніх проектах?
Насамперед, має бути підтримка суспільства, що дозволяло б сформувати чітку і жорстку політичну волю. Однак, на превеликий жаль, замість того, аби відповідати на питання «як це зробити?», значна частина суспільства піддалася на маніпуляції тих, хто бажав впливати на кадрову політику в БЕБ або дискредитувати новостворений орган, оскільки не отримали корупційний вплив на мене.
Як наслідок, було сформоване очікування «перезавантаження БЕБ» замість інстуціалізації органу та напрямів його роботи. Виділення належного бюджетного фінансування блокувалося, ефективні кадри залучити було складно: навіщо комусь приєднуватися до команди, яку вимагають «перезавантажити» та фактично люструвати в найближчому майбутньому? Ті, хто підтримав «перезавантаження» фактично ослабили державну інституцію БЕБ на декілька років та створили передумови для подальшої політичної залежності у майбутньому.
Саме тому я акцентую на важливості незалежності від політичного впливу, необхідності постійного навчання та підвищення кваліфікації кадрів, важливість прозорих та автоматизованих процедур. Окрім того, у майбутньому слід зосередитися на впровадженні сучасних технологій, забезпеченні незалежності антикорупційних структур та посиленні міжнародного співробітництва.
І головне, навчитися громадянам, бізнесу та державним інституціям взаємодіяти. Бо навіть якщо не подобаються певні дії чи бездіяльність, то краще оскаржувати і висвітлювати саме їх, а не паралізувати роботу якимось «перезавантаженням». Бо у контрабандистів, аферистів, організаторів різноманітних схем багато брудних грошей на які вони утримують псевдо-активістів, ЗМІ і політиків. І якщо буде працювати схема «загального перезавантаження та блокування роботи на декілька років для його проведення», то вони після кожної успішної операції проти їх схем будуть організовувати гвалт «активістів» щодо «перезавантаження» та «неправильних керівників».
- Які кроки, на Вашу думку, повинна здійснити держава для покращення роботи органів економічної безпеки? Особливо в контексті заяв бізнесу про тиск та гучних кейсів у цьому напрямі впродовж останнього року?
Важливо запровадити чіткі критерії ризиковості, які б унеможливили тиск чи паралізування діяльності білого бізнесу, або ж, простіше кажучи, аби йому не заважали працювати. Коли б за допомогою сучасних технологій та спеціалізованих ІТ-рішень аналітики БЕБ визначали причинно-наслідковий зв’язок і боролись зі схемами. Окрім того, необхідно запровадити принцип, за яким внесення у ЄРДР справ стосовно бізнесу відбувались би тільки на основі актів документальної перевірки. А щодо тьоньового сектору і схем, то тільки жорстка та системна робота. Адже якщо не буде схеми, то не буде чим і користуватись або ж зловживати. Однак, якщо все ж хтось скористався схемою, то він буде розуміти, що правоохоронці прийдуть не паралізовувати діяльність обшуками, а отримати необхідну документальну інформацію, провести допити у межах кримінального провадження і скерувати ці матеріали для прийняття рішення у Державну податкову службу. Буде акт – будемо розмовляти і тільки тоді це буде правильно.
Також важливе запровадження прозорих та відкритих процедур контролю, зміцнення законодавчої бази для захисту бізнесу від неправомірного тиску, створення ефективних механізмів зворотного зв’язку для підприємців – з бізнесом потрібно спілкуватись постійно.
- Які міжнародні практики в сфері економічної безпеки могли б бути корисними для України?
На мою особисту думку, необхідне впровадження інституту комплаєнсу, що включає внутрішній та зовнішній аудит, моніторинг фінансових транзакцій, активне співробітництво з міжнародними антикорупційними організаціями та використання передових аналітичних інструментів для прогнозування та виявлення економічних злочинів. Все це дозволить кардинально змінити підхід та досить швидко отримати як якісні, так і кількісні результати. Потрібна лише політична воля на впровадження подібних інституцій і системну роботу у розбудові та реалізації.
- Які новітні технології або інструменти можуть бути ефективними у боротьбі з економічними злочинами?
Насамперед, потрібно говорити про превенцію – впровадження технологій, які мінімізують кількість злочинів та унеможливлять їх довготривале приховування, а також до того моменту, поки мільйони будуть виведені за кордон, а організатор схеми виїде в ті країни, що не видають злочинців. Як офіційно дістати з невизнаного Північного Кіпру організаторів нелегальних онлайн-казино в Україні? Мають автоматично блокуватися спроби перерахувати кошти за кордон, а не розслідування постфактум та спроби впіймати злочинців, які вивели мільярди коштів наших громадян.
У той же час, я жодним чином не відкидаю розслідування, так як злочини, якщо вони не упереджені, мають бути виявлені та розслідувані. В українському законодавстві існують механізми кримінального переслідування злочинців і за межами України, арештів їх активів, тощо. Але це тема для окремої розмови.
Окрім того, будь-який інструмент, який дозволить мінімізувати участь людини і автоматизує процес – це шлях до боротьби не тільки з економічними злочинами, а загалом корупцією як явищем. Окрім того, вони дозволять не тільки виявляти існуючі схеми, а працювати на випередження й присікати у зародку нові. Це можливо через використання, наприклад, блокчейн-технологій для забезпечення прозорості транзакцій, або впровадження систем штучного інтелекту для аналізу великих обсягів даних, створення автоматизованих систем для моніторингу та звітності, тощо.
Або ж, наприклад, впровадження масової добровільної сертифікації та залежність критеріїв ризикованості операцій від використання такими підрядниками. Умовно, якщо товари зберігаються на сертифікованому складі, де є електронний облік товарів, відеоспостереження, атестований персонал, то такі товари складніше фальсифікувати для нарахування податкового кредиту для їх продажу, ніж на якихось незрозумілих складах, де неможливо опитати свідків та якось отримати інформацію, що там зберігалося. Або, як приклад, ситуація з перевізниками: хто хоче відшкодування ПДВ і стверджує про продаж товарів та їх перевезення, зможе посилатися на договори з сертифікованими компаніями, які мають системи GPS відстеження місцезнаходження автівок, залишку палива та споживання (бо елементарно, пустий і завантажений транспорт споживатиме різну кількість палива), відеофіксацію. А якщо перевозили тисячі тон якісь невідомі ФОПи, то така операція може перевірятися на предмет «безтоварності» та відповідно безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ.
Вести чесний бізнес має бути вигідно і зручно: запроваджуєш добровільну сертифікацію з системами об’єктивного контролю, як захист від махінацій, отримуєш сприяння від держави.
- На завершення, які, на Вашу думку, ключові зміни в підходах до забезпечення економічної безпеки мають відбутись, аби забезпечити стабільність та прозорість в Україні?
Для побудови ефективної системи економічної безпеки потрібен чіткий та структурований підхід, який поєднає незалежність антикорупційних органів, активне залучення громадськості, технологічну модернізацію, тощо. Перейти від реактивних заходів до проактивних дій – створювати умови, при яких корупція та економічні злочини будуть виявлятись на етапі зародження.
Якщо вести мову про реформу правоохоронних органів, то робити це так, щоб їх діяльність не ставала приводом для розчарування чи перезавантаження, а була зразком для наслідування. За таких обставин держава матиме довготривалу стабільність, де бізнес може розвиватись прозоро, знаходячись в рівних умовах, без остраху перед недобросовісними практиками.