За словами директора “Української бронетехніки” Владислава Бельбаса, за три роки виробник отримав лише одну пропозицію від західної компанії, яка пропонувала побудувати завод за €20 млн з перероблювання нітроцелюлози у порох. Йшлося про 600 тонн пороху на рік, чого вистачило б на 160 000 122-міліметрових боєприпасів. Він додав, що розглядався лише етап перероблення нітроцелюлози, який не є найскладнішим у циклі виробництва пороху.
Бельбас каже, якби українські виробники мали стабільний доступ до пороху та відповідні державні контракти, кількість вироблених снарядів за рік зросла б на сотні тисяч штук. Водночас підприємство з виробництва пороху є вибухонебезпечним, що робить його легкою мішенню для РФ і логістично складним, якщо йдеться про імпорт сировини.
Натомість після спрощення імпорту сортів бавовнику в Україні в рамках експерименту посадили кілька імпортних сортів бавовнику для виробництва пороху і вже отримали урожай. Наразі лабораторії Міноборони та Мінстратегпрому мають визначити, чи підходить волокно для виробництва пороху для дальньої артилерії.